Мене «дістали» клопоти щоденні,
Від негараздів зажурилася душа,
В очах - холодні зорі золочені,
Щодня гнітючий смуток скиглить у віршах…
Не дивлячись на весняні прогнози,
Заледеніли почуття й емоції.
Зима застрягла в тілі, як заноза,
Вкриває землю срібно-білим «стронцієм»…
Не тішить сонце весняне, яскраве,
Бракує зелені і квітів у саду,
Зима підступна, підла і лукава
Не приведе життя планети до ладу…
Небесній Божій силі лиш під силу
Розставити всі речі по своїх кутках,
І ми благаєм Бога, що є сили -
Нехай ВЕСНА воскресне знову у бруньках!
Хай квіти рясно заквітчають клумби,
Трава одягне землю в ніжний оксамит,
І сонця промінці станцюють румбу,
В обіймах нас зігріє вітер-фаворит…
