Краса твоя, заполонила душу,
При сяйві сонячної зорі,
Шлях мій похмурий освітила,
Та повернула, без цінно втрачені, сонячні дні.
Твої очі мене заполонили,
Як буйний вітер скель і гір,
Я бачу світло, в погляді твоєму,
І вже не силі, звести погляд свій.
І незабути мені вже ніколи ,
Чарівні хвилини, на одинці з тобою,
Де ти немов казкова фея,
Зійшла як скарб для мене.
Життя застигло, перед сяйвом твоїм,
В казковий світ поринув я,
І знову чую, ніжний дзвін казковий ,
Та промовляю безустанно :
« Дозволь, на віки зостатись з тобою !!!».
