Була та ніч чорніша чорноти
І дощ холодний в вікна барабанив.
У мороці цієї суєти
Мені на ноги хтось надів кайдани.
І ручку дав,й писати приказав
Хоча по слову,по одній краплині,
А дощ холодний по вікні стікав.
І було чути зойки тополині.
І я писала.То були слова,
Під музику,що дощ мені торочив.
Про щастя,про любов чи про жнива,
Про те,що мрію хтось комусь наврочив.
Про себе я ніколи не пишу.
Я виросла під сонцем проти неба.
І тим щаслива,що уже живу,
А більш нічого вже мені не треба.
А ще почути солов`їний бум,
Весняні відчувати передзвони.
І пам`ятати,що ти в мене був.
Що поглядом твоїм йду зацілована.
Побачити як квітнуть бриндуші.
Вмити обличчя срібною росою.
Оце і є мелодія душі,
А решта все прийде само собою.