Агов! Чи є тут хто?
Твій подих тихий, але чую я, здається ти живий
Марення в твоїх очах блискуче і безцінне золото
А знав би ти який яскравий світ в думках, як дивишся всю вічність у пітьму
І не питай мене, як говорити вмієш, не питай мене, чому
Я долю обирав блукаючи у нетрях відчаю і сумнівів
Усе блукав, блукав, ішов до світла, та світло те знайти все ж не зумів
А ти ще дихаєш і розрізняєш кольори, здається вік тобі на користь грає
Як відчуваєш, намагайся, говори, спробуй все ж таки хоч раз дійти до того краю
Що починається тоді коли у морі враз здійметься хвиля, закінчиться як ти постукаєш в ворота раю
А знаєш, як прекрасно коли вперше і востаннє бачиш сни
Ти ще пізнаєш, і зрадієш, а я хоч і не хочу, але сам вже забуваю