І
Спека була нестерпною, повітря майже не рухалось. В цю пору над Золотим Рогом стояв нестерпний сморід. Жителі Міста Константина щорічно від того потерпали. Та Золотий Ріг був зручною гаванню для галер. Галер, які нескінченним потоком линули до головного міста Імперії з усіх кінців світу. Хліб зі Скіфії, олія з Аттики, шовки та єдваби з Персії… І золото… Золото та раби звідусіль. Золотий Ріг був аортою Імперії. Судиною, життєво необхідною, але, водночас, і самим слабким місцем Міста Константина. Ні-ні, не той затхлий гнилий сморід був слабинкою, а слабкість мурів. Та недарма ромеї вважали себе нащадками хитромудрого Одіссея. Вхід до бухти охороняли дві башти,що, мов брати Полідевки,бовваніли на обох берегах. Башти самі по собі були слабким захистом,скорше, пародією на захист… Ланцюг… Величезний бронзовий ланцюг з кільцями товщиною в тулуб коня був протягнутий на глибині ліктя під водою від берега до берега. Хитрою системою важелів, якою зачудувався би сам Архімед, він підіймався та опускався.
Саме через наявність цього ланцюга, жителі Міста, та і сам василевс не сильно переймалися кількатисячним натовпом варварів-русів, які вже третій день войовничо кричали та палили багаття на берегах Золотого Рогу. Їх довгі, мов морські змії човни, з вузькими носами, прикрашеними головами страхітливих чудовиськ, не в змозі були прорватися в бухту.
Андронік, капітан берегової охорони, отримав наказ: якщо руси не заберуться за три дні, спалити їх човни грецьким вогнем.
Гімлі Ульфхендер нічого не знав про накази василевса. Тим більше не знав він, ба, навіть не чув ніколи про Одісея з Архімедом. Гімлі знав інше. Їх привів сюди старий Олав. Хитрий та підступний конунг. Хитрий та підступний, як та маленька смертовбивча зміючка, котру словене називають щеком. Майже непомітна в траві, вона підкрадається, довго видивляється незахищене місце і жалить…
Олав пообіцяв, що здобич буде багатою, значить здобич буде багатою. Жертви теж віщували вдалий похід…
Двох рабів роздушили кілями дракарів, коли спускали їх на воду. Вони померли швидко, їх душі одразу відлетіли у царство Хель. Третього вбили ударом ярма в потилицю. Одним ударом вибили і очі і мозок. То добрий знак. Словене теж увіщували свого Перуна, забивши кількох волів та пустивши кров рабу- ромею… Похід буде вдалим. Та і не може бути інакше, коли веде їх Олав. Конунг Олав. Віщий Олав.
Формально похід очолював Інгвар Рерикссон. Саме він був ярлом Гардаріки, словенської землі, спадкоємцем Рерика Данця. Але… Гімлі знав, що після загадкової смерті Рерика Олав, його зведений брат, узяв на себе роль регента. Ходили чутки, що саме Олав прискорив відбуття Рерика в царство Хель. Він не міг сам стати ярлом, бо був бастардом, зачатим і народженим поза шлюбом. Та зробив Інгвара слухняною лялькою у своїх руках. Навіть ставши дорослим воїном, Рерикссон побоявся відкрито звинуватити дядька у батьковій смерті. Тобто визнати його своїм кревником. Інгвар був боягузом. Вікінги за таким ніколи не підуть. І авторитет Рерика тут не допоможе. Сам Інгвар теж це розумів. А також розумів, що на нього ще не поклала свої холодні руки Хель тільки тому, що в його жилах тече кров ярлів… Хитрий і підступний Олав… Недарма словене поза плечі кличуть його Щеком… Чутки чутками, але вони тут- під мурами Міста Цезарів- Цезаргарда. І веде їх ніхто інший, як Віщий Олав…
Думки Гімлі раптово перейшли в інше русло. Чому ромеї вперто називають їх русами? Ніколи він не зустрічав ромеїв у землях вепсів та лопарів… А саме ці племена кликали вікінгів ruotsy- гребці. Дивно все- таки… Ромеї думають, що всі вікінги(чи нехай- руси)- одноплемінники. Ха- ха! Гімлі- норвег, Олав та Інгвар- дани, Оттон та Бруно- сакси, Ратко та Вадим- словене, Свенельд- свей а є ще юти і навіть франки. Вікінги- не плем’я. Це люди віку- vikinger, воїни, які збиваються у ватаги для далеких походів та завоювань. Всі інші- карли, землероби,рибалки…
Гімлі ліниво пошкріб п’ятірнею свою товсту, мов кермове весло дракара, волохату руку. Власне за ці великі, вкриті рудуватим волоссям, руки і прозвали його Ульфхендером- Вовчою Лапою. А ще за те,що в бій Гімлі йшов з двома мечами, по одному в кожній руці, розкидаючи ними ворогів зі свого шляху, ніби вовк мишей.
Дебелий вікінг ліниво потягнувся та почав застібати ремінці свого панциря. Сонце вже поволі тонуло у смердючій воді Золотого Рогу, дійсно роблячи її золотою. Ночі в цих краях короткі, а роботи ще дуже багато. Колоди, дошки та ворвань уже напоготові. Добре все- таки Щек придумав. Гімлі зловив себе на тому, що вслід за словенами називає Олава Щеком.
Нехай м’якотілі ромеї покладаються на свій ланцюг. Обличчя Гімлі осяяла посмішка, від якої могла б застигнути в жилах кров.
Ніч все розкладе по своїх місцях…
Може і далі буде.
Довідничок
Ворвань- китовий жир.
Галера- вітрильно-весельний візантійський корабель
Дракар- бойовий човен вікінгів.Мав багато спільного із давньоруською лодією.
Ясно, я просто подумала, можливо то з тим вигаданим Щеком якось зв"язано, а я не розумію, бо не знала що "у слов'янському фольклорі у Змія є інше ім'я - Щек", але то зрозуміло з тексту оповідання.
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Боюся тебе розчарувати, але: подію я не впізнала, думаю згадується тут Віщий Олег, (але чому він Щек?Тож не той в якого сестра Либідь?) Все запущено в мене з історією на мій жаль і стид
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З чого б почати?Так.це похід олега на Константинополь. Олав-Олег,Інгвар Рерикссон-Ігор Рюрикович. Стосовно щека.то звичайно,це не той щек,що з Хоривом ,Києм та Либіддю.Брати і сестра Кия-99% не історичні особи.а вигадка літописця.Щеком слов'яни називали польову гадюку.І взагалі,інколи у слов'янському фольклорі у Змія є інше ім'я- Щек.Чули такий вислів "Хитрий аки Змій"? Це ж художній твір,то чому б слов'янам не називати хитрого Олега Щеком?
Цікавезно. Хай би було далі
А скільки нових слів для менеТи ж в курсі - я не петраю в історі... Для мене, неука, цей твір схожий і на фентезі, ну такі асоціації
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну,воно в принципі і задумувалось.як історичне фентезі Так,на пробу початок виклав.Але навіть і не знаю,чи варто продовжувати. А слова...
пробач.терпіти не можу зносок і пояснень(вони забирають занадто дорогоцінний час).Я ж по більшості на папері пишу,лише потім передруковую.Про незнайомі слова питай в чаті.
Але хоч зрозуміла прояку подію йдеться? Хоч когось впізнала?
мене здивувала перша ваша відповідь: ""..та нікого він особливо не зацікавив.Як,зрештою і все,що я пишу...." даремно так думаєте... Ваша творчість дуже незвичайна і змістовна, тож не звертайте уваги на все.... Успіхів Вам...
P.S. а про сучасну історію змусили задуматись... Я думаю чи потрібно йти на історика..
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за все,друже.Я так думаю-людина має робити те,про що мріє,що любить. А не те,що мусить. Не історія мене розчарувала,а сучасність.Хоча і з історією,як у тій приказці "Менше знаєш-краще спиш" Удачі.
Пишіть, творіть! У Вас добре виходить. На коментарі (чи їх відсутність) не зважайте.
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Я особливо і не зважаю.Вважаю себе людиною цілком самодостатньою. Задоволення отримую від самого "процесу" У будь-якому випадку дякую за підтримку
