Не спалося, а ніч, як море...
Т.Шевченко
Відпустив думки на волю.
Думав- відпочину.
Хай побавляться десь трохи-
Хоч посплю з годину.
Та не вдався план мій хитрий,
Бо вони ж,як діти,
Розлетілися миттєво
Хто куди по світі:
В мегаполіси,пустелі,
В снігові замети,
Навіть в космосі літали
На хвості комети;
В тісноту цивілізацій,
У епохи,ери,
В будуари і гареми
І до пращурів в печери.
Бачили як Нострадамус
Шифрував пророцтва,
Допит Понтієм Пілатом
Йєшуа Га-Ноцрі.
У парламенти,сенати,
Віча,думи,ради,
До Адольфа у Wolfschanze
І в окопи Сталінграда,
До Хмельницького Богдана
В бій під Жовті Води,
Потім вмить на берег Сунжі
До затятого народу...
До московського Норд-Осту
В самий пік вистави...
За Бен Ладеном ганяли
По Афганістані...
Де Машук, де Чорна Річка...
Все не розказати-
Страшно стало,що не зможу
Знову їх зібрати.
Я ж без них,мов та колода,
Із дуплом гугнявим.
І сказав рішуче:"Годі!"
Як прийшов до тями.
Засвистів їм гіпнотично,
Мов факір до зміїв-
Трохи хай егоїстично,
Та зате надійно.
Всі думки мої,думочки,
Миттю прилетіли-
Загули,як рій в траві,
Зашуміло в голові.