Дощ, мовби музика зухвала
Б'є по листках і по землі.
Вода неначе плоттю стала,
Згорнулась в крапельки малі.
І мочить все - асфальт, дерева,
Стовпи, машини, дахи миє.
Зігнувшись, мокне костерева.
І від нудьги собака виє.
Струмки збираються в калюжі.
А краплі ще сильніше б'ють.
Пелюстки позбивали з ружі,
Корабликами ті пливуть.
Із клекотом все десь зникає
У чорній пащі каналізації.
Вона сичить і завиває,
Як гімн людській цивілізації.
Дощ зупинився, все завмерло.
І сонце світить як ніколи.
Природа вся немов у перлах,
Виблискує геть все навколо...
