«Жили-были старик со старухой...»
О. Пушкін
Досади не сховаєш
на програних бігах
у грі, в яку ти граєш,
на спалених мостах.
І зорі ті ж на небі,
немов краплини сліз,
і їде не до тебе
Чумацьким шляхом Віз.
Пішло життя циганське:
і щастя – нарозхват,
і звичаї – поганські,
і з совістю – не в лад.
На ріднім попелищі
чужинські прапори...
Та погляди – все вище
з безодні догори.
Ще є на що дивитись
он там − на небесах,
щоб гіркотою впитись
від спраги на устах.
Дарма, що не всихає
від щедрості рука,
коли не помічає
корчмарка чумака.
Де впаду, там ночую
без ремствувань та сліз.
Дивлюсь, як чумакує
пустий Великий Віз.
Зносилася упряжка,
і колесо скрипить.
Тобі в сідлі не важко.
А хто ж охляп сидить?
Розпрігся видно карий?
А ти не поганяй.
Коней на переправі
у старість не міняй.
Дивись, уже й буланий
зривається вперед.
А я від вас відстану,
змагатися – не мед.
Вже й зорі – ген за вами,
мов іскри з-під коліс.
Завис над парканами
донизу дишлом Віз.
Досади не сховаєш
на програних бігах
у грі, в яку ти граєш,
ПРИ спалених мостах.
А зорі ТЕЖ на небі,
немов краплини сліз,
БО їде ВЖЕ ВІД тебе
Чумацьким шляхом Віз.
ПРОЙШЛО життя циганське:
і щастя "НЕВПОПАД",
і звичаї поганські,
і з совістю "не в лад"...
На ріднім попелищі
чужинські прапори...
і погляди НЕ вище -
з безодні догори...
ХОЧ є на що дивитись
он там − на небесах,
щоб гіркотою впитись
від спраги на устах...
Дарма, що не всихає
від щедрості рука,
АЛЕ не помічає
корчмарка чумака...
ХТО ТОГО НЕ ЧУЄ -
ЧУМАК, ЯК З ВОЗА ЗЛІЗ
Де ВПАДЕ, там НОЧУЄ
без ремствувань та сліз.
Дивлюсь КУДИ ПРЯМУЄ
пустий ЧУМАЦЬКИЙ Віз.
Зносилася упряжка,
і колесо скрипить.
Тобі в сідлі ВЖЕ важко.
А ХТОСЬ В охляп сидить?
Розпрігся видно карий?..
НО ти не поганяй.
КОНЯ на переправі
НА старість не міняй...
Дивись, уже й буланий
зривається вперед.
А я від вас відстану,
змагатися – не мед.
ЗГРІБ ЗОРІ ТАМ АРКАНОМ,
АЖ РЕГОТАВСЯ БІС...
ТА ЗВИС ВЖЕ над ПАРКАНОМ
донизу дишлом Віз.
