Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: ОЛЬГА ШНУРЕНКО: Не кличу, не жалкую і не плачу - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мушу бути сильною! Хто, як не я сама, зможу захистити себе і вистояти в будь-якій ситуації?
Плискас Нина, 12.07.2013 - 20:19
Читаю,і здається чужа біль, але,як зачіпає.Не залишив байдужою ні один рядок,я солідарна у стійкості жіночої.Терпіння,любові,удачі.
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння і слова підтримки Нас НЕ подолати ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як на рингу, ставити БЛОК, так?
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Давно не писала і тут такі сумні вірші, два підряд... Шкідливо довго мовчати
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ВЕНСЕРЕМОС! - МЫ ПОБЕДИМ!!!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, реальні емоції, на жаль...Я довгий час намагалася жити без них... Ірина Кохан, 12.07.2013 - 14:27
Олечко,я Вас розумію і підтримую Вашу позицію! Добра Вам,любові і всього найкращого! ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Накипіло, не стрималась...Хоча насправді цей вірш нічого не вартий у художньому сенсі... Лілея Лозова, 12.07.2013 - 14:26
Краще палати від любові, ніж тліти від самотності, хай там як, це досвід, який робить нас мудрішими, не завжди те що ми хочемо є для нас кращим. Ті хто нас достойний - не примушують нас страждати через них. Все буде добре, трохи більше посмішки і часу для улюблених справ
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ні, я не хочу палати, просто хочу поважати і цінувати чоловіка за його розум, за уважне і тактовне ставлення до мене.. Краще бути самотньою, ніж весь час із-за почуттів нервувати...
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кажу щиро, що написала ці заримовані рядочки для того, щоб стерти в пам‘яті згадку про неприємний інцендент з цікавою людиною. Хоча я сама в усьому винна - занадто балакуча
Наталя Данилюк, 12.07.2013 - 11:55
Мудре рішення. Не варто ні про що шкодувати, бо минуле - це неабиякий досвід. А захищатися від болючого жала завжди треба вміти, бо хто нас захистить, як не ми самі? Життєві роздуми.
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Привіт, Наталю!Дуже часто задаю собі запитання: Чому я так болісно реагую на слова людей, яких навіть не бачила? Ловлю себе на думці, що в мене справді неадекватне сприйняття людей взагалі... Але я завжди вдячна людям, які мене розчаровують, бо тоді я знову замикаю душу на замок і живу спокійно далі... ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Раньше меня называли Ванька-Встанька... Я поднималась из пепла сотни раз и не только не сломалась, но становилась сильнее...Спасибо за отзыв Фотиния, 12.07.2013 - 10:49
примеряю на себя эмоции автора... и всё-таки смущает меня последний катрен. В любви как? Либо срослось либо не срослось Насильно мил не будешь, а "защита" ЛГ предполагает "нападение" противной стороны - войнушка получается, возможно, и толерантная, но бесперспективная... Чёт меня с утра на рассуждения потянуло... не к добру это... ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Во-первых, рада ВАС видеть. Во-вторых ценю, что ВЫ поняли, что это простое стихотворение без вычурных образов всего лишь временная эмоция. И еще это было всего лишь сие минутное увлечение, а не влюбленность. Слово любовь употребила, потому, что на это слово реагируют читатели более эмоционально А теперь насчет последних строчек. Симпатия была обоюдная на уровне виртуальной ментальности, но собеседник написал, что не успевает за скоростью изложения моих мыслей и ему ничего не остается, как просто поддакивать Я конечно же могла бы убавить скорость, но ненавижу медленное общение в чате В результате, этот человек исчез без объяснений и я в этом стихе не воюю с ним, а страдаю от ущемленного самолюбия... На самом деле мой собеседник на меня не нападал... Он просто сбежал |
|
|