Безмежний край степів, лугів,
Порослі бур’яном поля.
Ширококрай густих лісів,
Поорана плугом земля.
Кропива. Біля хати сад –
То рабство чи душі неволя?
Із гордістю й душею рад,
Адже назву це просто – воля.
Широка виднокіль горбів.
Трави наміряні покоси.
Жайвір по небу полетів
В хмаринок білосніжні коси.
Тремтить холодний вітер зранку,
І запах літа так п’янить.
Роса дзеркальна. А на ґанку
Проміння сонечка блищить.
Попереду, в далі – світлиця,
Мов простирадло, біла вся.
І на дворі чиясь криниця,
І риси в ній мого лиця.
Понять безмежний світлий сад
То рабство? Чи душі неволя?
Я серцем і душею рад,
Адже назву це слово – Воля!
23.08.06 р.