Я хочу написать слова,
Які водою віддзеркалять,
Що наша слава не нова,
Й брехню навколо сміло спалять.
Бо правда – є! Хоча б – мов сон…
Олійним спалахом світанку,
Просочується джерелом
І усміхається на ґанку.
Чомусь сьогодні важко жити.
Можливо, завтра стане легш?
Як важко з правдою дружити,
Коли в душі лиш дим з пожеж.
Не будем, друже, язик гладить.
Давай поколемо його.
Хай нація по-правді марить
Від сну солодкого свого.
1.04.06 р. Львів.
