Гортаючи сторінки антології «Калинове гроно»
(Полтава, «Полтавський літератор», 2010. Том 3)
Микола Кочерга
(Цитати з віршів).
…А я ковтаю ногами босими
святу енергію землі…
…Та порох в’ ється з-під стопи,
вона не відчуває втоми…
…Важку здорожену стопу
кладу в траву, що в росах захмеліла…
…Горіх дивується – роззувся
й хотів босоніж по траві…
…Залишити б маленький слід…
…Так хочеться іти, іти…
…Йду по сузір’ях, що в росах сховані…
…Тролейбус топче холод ночі…
…Нічна дорога, наче ієрогліф…
Так хочеться іти, іти...
Нічна дорога, наче сфінкс.
Тролейбус топче холод ночі.
Спішить моя самотня тінь –
Знайти! Знайти її, урочу!
Йду по сузір’ях, що в росі.
Вуста пошерхли, стерпли ноги,
І бачу я маленький слід –
Порожню пляшку край дороги.
Так хочеться іти, іти…
Пита горіх, куди я рвуся?
Він за компанію роззувся,
Гайнув босоніж у світи.
Чимсь пахне стежка у степу.
Ще до мети не менше милі.
Важку здорожену стопу
Кладу в траву, щоб відпочила.
Невже я не знайду її?
Ось магазин. І тут немає!
І знов енергію землі
Ногами босими ковтаю.
А може й пива прихопить?
Щоб зрозуміть, нарешті, хто ми?
Аж порох в’ється з-під стопи,
Вона не відчуває втоми.
Не буду плакати услід
Тому роззутому горіху.
Узяв я пляшку на обід,
І повернув під рідну стріху.
Валерій Голуб відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олексо, моя щира подяка! Я прочитав більше десятка віршів цього автора, вірші класні, але майже в кожному є щось про ноги, босоніж і т. д. Ну як тут не написати?
