Земля моя, заморена Сибірами,
настрашена та викреслена грозними
з історії, утятої вампірами,
скаженими знеславлена без сорому,
чорним по білому,
білим по чорному.
Рідня моя, дорогами лелечими
по світу розлетілася зурочена,
жарою і морозами пропечена,
принижувана вічно поторочами
зранку до вечора
днями і ночами.
Сім’я моя, переповита веснами,
в обійми переманена лукавими,
не зв’язана тугими перевеслами,
свободою і волею покарана
братами й сестрами,
і яничарами.
О, рідна мати, скільки сил покладено,
щоб вистояти під чужою зграєю.
Лишились мрії. Сподівання зраджено.
Похрещену то лівою, то правою
гріємо ѓадину,
звану державою.
