Вбиває ненависть й розлука,
шматує серце на куски,
бездонна прірва порожнечі,
яка приносить тільки біль.
Не знаю я чи біль затихне,
чи стане затишно мені,
у цьому місті, де я лишня.
Коли ж рідненьке віднайти?
Чекаю я свій порятунок,
проміння світла в темноті,
яке просвітить шлях до
тебе,
і згинуть муки в одну мить.
Лише тоді я посміхнуся,
повірю знов я в ті слова,
які розбили мені серце,
і розтоптали на очах,
усі надії на майбутнє,
що це настав мій кращий
час,
коли ніхто вже не побачить,
тих сліз, які були в моїх очах.
