Вона молода, безсоромна і, що найкраще, вульгарна
До неї дві тисячі кроків, за останнім з них шанс - зовсім не примарний
А поруч чоловік котрий намірився продати цілий світ
І жебраки, бачите порване намисто... дзвін дощу... чого чекаєте? ловіть!
Її насмішки вголос, сіяний хаос, шкідлива манера
Її голосний сміх і зневага, то пустельна спрага, гаряча Венера
Та планета, близько від шляху до небезпеки, але ще ближча до псевдо-раю
Відстань знає лиш той, хто порвав намисто і її роздягає
Кого суміш алкоголю і амфетаміну у клуб піднімає на ноги
Той перший вистелить собі шлях, кидаючи її одяг на підлогу
Через годину вона одягне маску, чарівна паличка в руці, прекрасна фея
Через дві години, хтось обмінняє слід її макіяжу на срібні трофеї
Можна багато писати, про те яка її маска гарна
Можна сказати це вголос, прокричати, як би не було марно
Пуста чорна клітинка для білої королеви
Пуста сталева клітка, повна вулиця голодних левів
Коли трифова дама попадає в руки раз на рік
Приходить час зіграти дамою пік
Нова гра дарує нову моду, барвами свідомості малює і друкує вроду
Нікому не потрібна масть, коли у руки потрапляє змішана колода
Як дві краплі води, дві Мони Лізи, одна сміється інша плаче
Чомусь мені подобається прохолодний сміх, не гріють її сльози гарячі
Так багато портретів, всі схожі на один, картинна галерея
Десь поруч з картини дивиться зло, на нім маска доброї феї
