Вірш-бувальщина, чи казка,
Слухайте, як ваша ласка.
Утопія, сон, замрія ?
Нехай буде просто мрія!
Автор
Дивись, внучко, дідусь каже:
Он веселка в небі ясно сяє,
Звеселяє наші села і міста
І радіє, веселиться
Вся українська земля.
А куди веселка спати піде?
- Запитала внучка дідуся,-
-Мабуть, в Африку прибуде.
Там живуть мурини - чорні люди,
Там гуляє гордо носоріг.
В нашої корови є два роги,
А у носорога - один ріг.
Там страшний гіпопотам,
Буде жити веселочка там.
Ні, дідусю, внучка каже:
- Ми себе іще покажем.
Україна - благодатний край,
Богом він блаословенний,
Рідний, славний і спасенний.
В нас веселі, щирі люди,
Тут веселка жити буде,
Бо земля вкраїнська - справжній рай.
Де знайдеш такий ще край?
- Твоя правда, внучко мила,
В твоїм слові правда, сила.
Тут течуть річки медові,
Береги річок чудові,
Бережім Вкраїну я і ти!
Іншої Вкраїни не знайти.
У лісах пташки співають,
Рибки у ставках гуляють,
У полях хвилює жито,
Весело в нас любо жити.
На лугах ревуть корови,
В селах дівки чорноброві
І моторні хлопці- козаки.
У містах живуть учені,
Письменники, люд "товчений"*
І майстерні люди - диваки.
У нас добре, гарно жити
І ніколи не тужити,
Тільки треба мудрого вождя-
З владою у нас страшна біда.
Українці горілки не п"ють!
Всі здорово, весело живуть.
В нас ковбаси всі на дровах,
Люди сильні і здорові
І найкращі в світі жіночки.
Чоловіки не п"ють горілки,
Ані пива, браги, ні вина.
В чому наша є провина?!
Чом керують недотепи,
Якісь самі неотеси,
Ледацюги і злодії,
Розбійники і недії,
Страшні скнари, темні тупаки,
А найперше, просто бандюки.
Але сонце усіх гріє,
Дощ паде, пшениця зріє,
Розкошують у лісах гриби,
Ростуть афини, чорниці...
Українки-молодиці,
То найкращі в світі жіночки:
Біле тіло, свіжі лиця,
Спілі губи, пишні груди...
Говорити більше не будем.
На дівчат дивись - вмліваєш,
Сходиш світ - миліших не знайдеш.
Українці - горді люди,
Їх по світу носить всюди,
Скоро на Венеру полетять.
Але я заговорився
І на поїзд запізнився.
Вже "Смерічка"-потяг загудів,
Пошумів на Верховину,
Чарівну гірську країну:
Криворівню, Зелене, Буркут...
Ну а я лишився з вами тут.
Вибачайте, від"їжджаю,
Свій "Пішкарус" запускаю,
Відбуваю швидко на Буркут.
*товчений - бувалий, досвідчений
ID:
431236
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 13.06.2013 14:43:34
© дата внесення змiн: 07.12.2014 23:23:15
автор: Зеновій Винничук
Вкажіть причину вашої скарги
|
