|
Альберт ніколи не задавався питанням, чому йому дали саме таке ім'я. Хоча це і не важливо. Його виділяли з натовпу його зелений піджак і низький зріст. Часто Альерта плутали з підлітком іне хотіли продавати сигарет, але він не сердився, а лише загадково посміхався предявляючи докумет, який засвідчував його двадцять сім років. Він не засмучувався з приводу свого низького зросту, Альберт
мав неймовірно хороший настрій. Єдине, що його турбувало це його призначення.
Він не вмів ні співати, ні танцювати, ні малювати. Працював продацем канцелярії на ринку іроздивлявся людей. Альберт бачив майбутнє людей, яких коли-небудь зустрічав. Іноді його лякало таке вміння, адже майбутнє, яке він бачив, не завжди було приємним. Але Альберт не смів говорити про майбутнє кому-небудь, чомусь йому так здавалось. Час-від-часу Альберт гадав, що йому варто рятувати когось або ж спостерігати і писати книги. Але він мовчав...
Альберт щоранку йшов на роботу у хорошому настрої. Так було щодня. В під'їзді зустрічав свою вісімнадцятирічну
сусідку Таню. Таня була успішною студенткою юридичного факультету одного з найкращих університетів місця. Все в житті Тані було чудово: батьки, які покладали на дочку великі надії, хороші оцінки, перспективна робота, яка чекала Таню після закінчення університету, друзі та юнаки, які так наполегливо залицялись. Але Альберту було шкода Таню,
бо він знав, що через декілька тижнів Таня дізнається, що вона вагітна. Вагітність Тані зіпсує всі її плани, батьки розчаруються в своїй любі донечці і Тані доведеться залишити університет щоб доглядати немовля. Коханий Тані залишить її, бо ж сам студент і не хоче зіпсувати своє майбутнє і дівчині доведетьсяпрацювати в сусідньому кіоску продаючи джинсовий одяг. Альберт посміхався привітно Тані, бо хотів щоб вона ще трохи потішилась своїм безтурботним життям. Про все, що звалиться на її світлу голову вона розкаже йому потім.
На перехресті, поки горіло червоне світло світлофора, Альберт бачив групу дітей, які йшли до школи. Позаду йшла дівчинка в окулярах. Дівчинка була зайвою в цій групі, її явно не долюблювали. Альберта тішило, що через десять років
дівчинка буде справжнею красунею і матиме велику популярність серед людей. Альберт і їй посміхнувся. Він завжди так робив.
Потім був чоловік, який щось ніс у подарунковому пакеті, чоловік навіть і не здогадувався, що скоро його дружина і двоє синів попадуть у ДТП і він їх втратить. А Альберт знав. Він знав все про всіх, кого тільки бачив. Він знав, що дочка двірника вийде заміж аж у сорок років і ніколи не матиме дітей, що його двоюрідна сестра зрадить своєму чоловікові, нав що його племіник буде таким самим коротуном, як Альберт.
Після робити альберт спішив на побачення з Наталею, дівчиною, яку він тиждень тому врятував від аварії. Наталю мав збити автомобіль, але Альбер затримав її, бо дуже вже йому сподобалась Наталя. В Наталі він побачив щось близьке і рідне. Наталя була теж маленького зросту, мала зелені очі, пухлі губи і розкішне русяве волосся. Вона з прихильністю ставилась до Альберта. Теортично все б мало складатись добре, але Альберт знав, що не варто змінювати майбутнє людей, бо від долі дуже важко втекти, а якщо долю обманути, то потім може бути гірше.
Колись у Альберта був друг. Його звали Максом. Альберт врятував його, коли той був на крок від самогубтва. В той час Максу подобалась одна дівчина і він мав іти на вечірку разом із нею, але Альберт побачив, що на цій вечірці
дівчина йому зрадить, і для Макса це буде великим потрясінням в наслідок чого Макс зробить фатальну помилку. Тому Альберт хитрістю відмінив похід Макса в клуб тим самим врятував хлопцю життя. Вони були хорошими друзями і Мас здогадавсяпро дар Альберта, але робив вигляд, що нічого незнає. Одного разу помер від пневмонії. І Альберт знав, що це
покарання за те, що колись він втрутився в долю іншої людини і змінив її.
Альберт вже кохав Наталю, але боявся, що з нею щось станеться. Наталя неж не була байдужою до Альберта і вважала, що він її доля. В час, коли Альберт зустрічався з коханою він найбільше ненавидів своє вміння. Він бачив тільки самотність і біль у майбутньому Наталі. А одного разу побачив, що вона помре.
Через деякий час Наталя захворіла на туберкульоз. Це був складний і страшний моменту житті обох, тоді Альберт пішов від Наталі. Йому найбільше боліло, що він залишив кохану у найскладніший період у її житті. Серце обривалось від болю у обох. Наталя лікувалась пігулками, а Альберт алкоголем. Через рік, коли жити без коханої столо зовсім важко, Альберт повернувся. Коли повернувся, то дізнався, що Наталя вилікувалась. Тоді він пообіцяв, що більше ніколи не піде, пояснив, що тоді так було треба. Дівчина робила вигляд, що розуміє, бо дуже кохала.
Коли Альберт дивився на своє відображення, то не бачив свого майбутнього. Чомусь це була єдина річ, яку він не мігпобачити. Але щось у голові вказувало на те, що у житті Наталі його не буде. І це лякало. Власне майбутнє Альберта не лякало, але його лякали інші речі, які хоч якось стосувалися його. Він хвилювався, адже в майбутньому Макса він себе також не бачив. Альберт часто прокидався посеред ночі, дзвонив до Наталі і мовчав - він просто хотів почути її голос, щоб переконатись, що з нею все в порядку. Потім скурював дві сигарети і засинав.
Одного дня Альберт побачив, що Наталя отримає від долі рак. Голос у голові підказував, що цього випробування Наталя не витримає, а поки альберт поруч з Наталею будуть траплятися нещастя. Це йому кара за порятунок дівчини.
Альбер купив букет квітів і пішов до коханої щоб назавжди попрощатись з нею і одночасно зі своїми мріями. Дівчина плакала і проила не йти. "Ти обіцяв...", - плакалась Наталя, але Альберт мовчки пішов. В душі він картав себе за все:
за біль, за долю, за низький зріст, за туберкульоз Наталі... Було страшно за її життя, вона ж не вина, що він втрутився, що вона так любить жити, що він так любить, коли вона живе.
Він далі надягав свій зелений піджак і йшов продавати канцелярію, сподіваючись, що з часом осліпне. На протязі декількох років дзвонив до Наталі і мовчав - хотів чути, що вона жива і з нею все гаразд. Він знав, що з часом наталя знайде іншого хлопця, якого кохатиме значно менше, але вона буде щаслива. Альберт знав, що у неї буде троє чудесних діток, а свого найменшого сина вона назве Альбертом. Він знав, що Наталя ніколи не зрозуміє його вчинку, але з роками вона пробачить. Пробачить, бо вона найдобріша жінка, яку він бачив, бо вона вміє пробачати і цінувати життя. Альберт знав, що завжди тікатиме від тих вулиць, де буде Наталя.
На протязі семи років Альберт щоранку плакав і проклинав свій дар, потім йщов на роботу продавати канцелярію і слухати від сусідки Тані про її гірку долю.
Повертався додому і згадував своє кохання прощаючись з ним. Він знав, що коханажінка ніколи не буде поруч, але його тішили спогади та існування її на цьому світі.
ID:
446906
Рубрика: Проза
дата надходження: 03.09.2013 00:25:50
© дата внесення змiн: 03.09.2013 00:25:50
автор: Ксенія Завальнюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
