Весільний марафон –
маршрут з трьома мостами.
Кортеж через Сулу і до монастиря,
де лебединий став і запашні отави,
де перегук віків, блаженство вівтаря...
Ген бані золоті в мрійливій голубіні,
проміння осяйне виблискує в гіллі.
Благослови, Господь, усі земні хотіння,
дай намірам благим не згаснути в імлі.
Величний монастир.
Гостинно вбрана брама.
Закохані ідуть. Їх небо повінча.
Серця єднає Бог, а не гучна реклама.
А Бог – то є Любов – негаснуча свіча.
Тепло святих ікон лікує спраглі душі.
Господня благодать
на грішників спада.
У буйноцвіття йдуть,
з надією в грядуще,
палку любов несуть у рушникову даль.
І світ замилувавсь. Спинилися монахи.
Попереду пливли весільні образи...
І буде у серцях довіку невмовкати
предивний благовіст пречистої краси.
Горить палкий вогонь. Любов не має віку.
Батьки тепер – свати, невістка є і зять.
Годиться на почин дружині й чоловіку –
мабуть, про малюка лелеки клекотять.
Он затишний скиток
і тепла церква в профіль.
І коні на лугу. Спинися мить, стоп-кадр.
В закохані серця
змістився центр Європи.
І струменить Любов –
неперебутній скарб.
