Примостіться гарно –славно,
Розкажу вам притчу давню.
В одному українському селі,
Жив працьовитий хлопець у сім ї,
І ось зустрів він долю свою-
Дівчину дбайливу, гарну ,молоду.
Як таке прекрасне диво не любити?
І вирішив він з нею одружитись.
Ось зранку з товаром в дорогу зібрався,
Батьки допомогли й на ярмарок подався.
Щоб нове купити ,щоб щось і продати
Необхідно до весілля все приготувати.
Молоде і жваве ще серце юначе,
Їхав їхав шляхом і церкву побачив,
Думає « Зайду, помолюся щиро,
Щоб мене рука Божа поблагословила».
Зайшов помолився і поїхав далі.
І насправді день покупок виявився вдалий-
Що хотів продав хлопець, що хотів купив,
І ще трохи по ярмарку просто походив.
І побачив глечик гарний, до вподоби йому припав.
Сумнівався, повагався, все ж його собі придбав.
І зустрів сусідів, горох продавали.
Про готовність до весілля вони ще не знали,
А коли дізнались поблагословили,
І на щастя повний глечик гороху вділили.
Іде вже додому радісний, щасливий
І дякує Богу: «Боже, Ти такий дбайливий,
Це Ти мене Господи поблагословив,
І тому я такий гарний день на ярмарку провів.
Як віддячу Тобі Боже?» думає, не знає.
Раптом невідомо з відки ангел приступає,
Воли зупинились, хлопець поклонився,
Ангел мовить «Чи не ти це так віддячити просився?»
«Так це я»- відповідає-« Але я не знаю
Як я Богові за ласки віддячити маю?».
Ангел каже: « Таємницю я повідаю тобі,
Але висип горох на стежину ,а глек дай мені».
Хлопець все зробив покірно, глечика віддав,
І тоді пресвятий ангел отаке сказав:
«Хай цей писаний глечик буде, як твоя душа,
А горох цей при траві -добрі справи за життя,
Зараз їдь додому і відпочивай,
Але кожної неділі у церкву вставай,
І як будеш до порогу церкви приступати,
Я у глечик горошину буду теж кидати.
Як наповниться цей глечик по-вінця горохом,
Принесу я найбагатшу ласку тобі від Бога»
Ангел зник юнак подумав-« Як я буду знати?»
І надумав швиденько на ярмарок примчати.
Купив знову такий глечик й по вінця гороху,
Щоб і сам приблизно знав -час і кількість трохи.
І поїхав він додому, згодом одружився,
Знали б ви люди добрі як юнак розжився!
Став багатим, шанованим, онуків дочекав,
І про Божу обіцянку також пам'ятав.
Завжди йшов в неділю в церкву і кликав дружину,
А додому повертався кидав в глечик горошину.
Але в церкві таке думав «Як товар продати?
Де б то краще волів гарних й молодих придбати?».
Деколи любив сусідів в думці осудити:
«Але вже отой п'яниця, як з ним жінка може жити?
Я такий зразковий і хазяйновитий.
Завтра треба на світанку траву покосити».
Отак в церкві думав і прийшов додому,
Кинув в глечик горошину, а глечик вже повний.
Чоловік зрадів безмежно- « Ось нарешті час настав».
І поїхав у те місце, де ангела зустрічав.
І ось бачить -сидить ангел, та чомусь сумний,
А в руках тримає глечик, але він пустий.
Ангел каже-« Ось поглянь, горошина тут одна
Тільки раз молився щиро ти за все своє життя.
Це тоді, коли ти шляхом в церкву повернув,
І щасливу горошину тільки там здобув».
Знай душе, дуже важливо,
Щоб молитва була щира.
ID:
458270
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.11.2013 14:20:25
© дата внесення змiн: 03.11.2013 14:20:25
автор: Небесна
Вкажіть причину вашої скарги
|
Раптово прочитав попередню відповідь за коментарика, непевне хочете щоби вас насварили!!! 
