Люди, зігрівайте Ви серця!
Не давайте охолонути!
Не робіть із себе Ви мерця!
Не давайте Ви душі схолонути!
Люди, Ви живете лише раз,
Не пускайте гордість панувати!
Вона затопчить Вас на раз
І лише сльозами буде годувати.
Люди, ну навіщо Вам образи?
В той час, коли життя війну веде.
Навіщо Вам ці гіркі фрази?
Коли життя одне й вже іде...
Навіщо, Люди, Вам серця?
Якщо ви б’єте їх щодня,
Якщо Ви вткнете в нього олівця,
Скажите "Кохаю", а це брехня?
Не плутайте "Я звик" із "Я кохаю"!
Не плутайте "Забудь" із "Не відпущу"!
Не плутайте " Чекаю" з "Покидаю"!
Не плутайте брехню і правду ту цілющу!
Люди! Ви чуєте? Не давайте Ви надію,
Якщо кінець не за горами.
Люди, не забирайте Ви останю мрію,
Якщо із іншими грієтесь Ви вечорами...
Люди, не кидайте Ви коханих,
Не робіть із себе Ви творця!
Не забувайте Ви жаданих!
Люди грійте один одному серця!