Люди і нелюди намірилися поділити світ
А правда і брехня, за руки взявшись подалися у обхід
Голод і страх тамують ті слова, що на устах
У сліпої Феміди і справедливості, що йде за нею слідом
Люди плачуть, а нелюди сміються
І незворушні присяжні завжди знайдуться
Що будуть клястися в словах яких ніколи і не чули
Дивитися сьогодні в завтра і не бачити минуле
Коли їх просили захистити літеру закону
Там де Римські традиції і могутні колони
На мармурових сходах Середземноморських замків
Вони втрачали те, що совість їм лишила наостанок
Сміються нелюди, ніхто не змусить їх відповісти
Хоч їхньою кров’ю написані були листи
І без конвертів відправлені тому кого на варті не було
Коли на цій Землі уперше народилось зло
Злочинець і порядний чоловік зійшлися у двобої
Але переможець ніколи не стане визнаним героєм
Для натовпу який знесе усе, що буде на його шляху
Викрикуючи ті слова що із дитинства на слуху
Викрикуючи рядки із анархічних панк-альбомів
Перший у ряду не має грошей, а другий вже не має дому
А третій, що гідність заклав у ломбарді, втікач із Содому
І зупинити їх не під силу нікому
Злочинець всю ніч точив лезо ножа
І не такий твердий точильний камінь, як його душа
І холодний розсуд, що не має моральних орієнтирів
Він програв свою війну і не хоче жити в мирі
Злочинець носить вогнепальну зброю у кишені
Злочинець уночі стріляє по беззахисних мішенях
І байдуже йому що ці мішені вміють говорити
І щось не вірішене поміж ними, лишається до останньої миті
Порядний чоловік... порядність то його тавро
Його батьки ще дуже давно, вчили робити добро
Він звик залишатися у своїй зоні комфорту
Але в океані такі як він опиняться за бортом
А його сусіди бігають від церкви до в’язниці
І від гріхів буденності їм уночі не спиться
І їх сини блукають на окраїнах великих міст, за волею долі
Де у хащах запах сирої крові, і щурі ховаються навколо
Люди і нелюди не зможуть поділити світ
Сторони світу різні, але захід дивиться на схід
А способи життя й менталітети у шахматному порядку
У кожній клітинці жива душа поливає грядку
Хтось поливає водою, інший алкоголем
І байдуже, що його серце буде окутане болем
І байдуже, що у системі знову піде щось не так
І на мармурових сходах справедливості проситиме жебрак
