Я бачила тебе лиш раз чи два в житті,
але тепер навіки пам*ятаю
твій погляд,очі неземні,
як два озерця в невідомім краю.
Твої вуста,немов розквітлі рожі.
Червоні і пухкі,як ті вишні.
Ти лиш сказав:привіт,а ми знайомі?
І ці слова розлились у душі моїй.
Твій стан високий і міцний,
як дикі гори у Карпатах.
А руки,надче промені ясні
світять до сонця,люду і туману.
Це все,що знаю я про тебе,
та і цього вистачить мені,
щоб я могла сказати
ти восьме чудо у душі моїй...!
