Не знаю, скільки вже упало
До твоїх ніг моїх сліз
А як же серце моє грало
Не знаю. Любовний покіс
Попав і в мене. Життя стало
Чомусь мутним, без єдиних
Надій, що ми збирали
В найкращих мріях для людини.
Просто зупинилося і все
І без думок ми розійшлися
А як же я любив тебе
Та мрії колишні не збулися.
Тепер я видихаю сумно
Повітря, яким ми грались в хвої
Забули, все це ми забули
Немає нас тепер з тобою.
Ти йдеш тепер зовсім інакша
Ти змінилася. Тебе немає
А я існую вже неначе
Привид серед дерев хвойного гаю.
Ми друзями були, ми мали
У серцях якісь ідеї
Та ідеї позникали
Стали білими, немов лілеї.
Ми щось хотіли, ми дивились
Може й не догадуючись про цю мету
Тепер і сни наші загубились
І я ходжу, тримаючи мисль пусту.
