Величне й зблизька добре видко
і здалеку – нема морок,
щоб розпізнати чоловіка.
А від смішного – тільки крок
і ось вам, маєте – велике.
Великий телепень. Звучить?
Велика лярва. Не забули?
Та їм же не сюди кортить
до дрібноти, де тільки – мить
і ось про них немов не чули.
А раптом справді блазнів цих
зіпхнуть чи виженуть з арени.
І хто ж про кращих серед них
згадає і сплакне, крім мене?
***
Всім партіям служив за чин
і навіть мову трошки знає.
І знов без партії. Адын...
Чи одесит, чи то грузин, –
«Моя твоя не панімає.»
За революцію служив.
Тепер служитиме за другу.
І буде втретє, щоб я жив,
у владній більшості за друга.
***
А що б то сталося, якби
Кубань просилась до татарів?
А хто ж то викликав сюди
безмозких витязів орди,
аби хохлам піддати жару?
А це те ж саме, що й було –
в Криму і тут все та ж горила.
Ви тільки гляньте в те табло
із єзуїтської могили,
що блимає, мов люте зло,
нахабним світлофорним рилом.
***
– Про себе я скажу сама.
Я вийшла й більше не вернуся.
Служила вірно задарма,
бо все дісталося Ганнусі.
Мені набридла та лапша,
яку я вішала на вуха.
Мене дістали кореша,
з яких мене ніхто не слухав.
І не нагадуйте мені,
які були ми солідарні,
аби подругу давніх днів
похоронити в буцегарні.
***
Зганьбив ім’я Махна і літописця,
хоч і було – не варте п’ятака.
Але якби в тридцяті знадобився,
то керував би трійкою ЧК.
Та й тут герой слабкої половини
не вгомонився і чекає час,
коли почнуть стріляти знову в спину.
Ото вже стане груддю за Донбас.
