С. Есенин. "Бабушкины сказки" (Переклад на українську мову)
В світлі місяця блідому,
Серед сніжних кучугур
Ми неспіхом йдем додому,
У юрбі хвацький сумбур.
Надокучили санчата,
І сідаємо в рядки.
Бо бабуся онучатам
Повідатиме казки.
Ми про дурника Івана
Ладні слухать без кінця.
Спати кличе вкотре мама:
"Скоро ніч закінчиться!"
Все казкам. Пора у ліжко,
Але як тепер заснеш?
"Ну бабусю, ну ще трішки,
Ти була малою теж".
Скаже бабця нам несміло:
"Не сидіти ж до зорі".
Та яке до цього діло
Безтурботній дітворі.
Текст оригіналу:
В зимний вечер по задворкам
Разухабистой гурьбой
По сугробам, по пригоркам
Мы идем, бредем домой.
Опостылеют салазки,
И садимся в два рядка
Слушать бабушкины сказки
Про Ивана-дурака.
И сидим мы, еле дышим.
Время к полночи идет.
Притворимся, что не слышим,
Если мама спать зовет.
Сказки все. Пора в постели...
Но, а как теперь уж спать?
И опять мы загалдели,
Начинаем приставать.
Скажет бабушка несмело:
«Что ж сидеть-то до зари?»
Ну, а нам какое дело —
Говори да говори.
. Дякую!
