«Ферма тварин»
Джордж Оруел
Комусь потрібна слава на Парнасі,
когось підносить і віншує бал.
А хтось летить на білому Пегасі
туди, де знов басує Буцефал.
Брати з братами марширують в ногу,
єднаючись в труді і в боротьбі.
Одні шукають іншому дорогу,
а інші не знаходить і собі.
Та всім потрібне щастя в оксамиті.
Хай тільки не провідає народ,
що він, мов кляча, вже не хоче їсти
все, що дає не скопаний город.
Народу з ферми треба не в Європу,
де є людські умови і прогрес.
Опудало і те було не проти,
а от застрягли ратиці в ТС.
Вся Україна стала Межигір’ям.
Осел і слон дивуються, – невже?
Та вже виходить на своє подвір’я
король в не дуже свіжих негліже.
І почалось.
Ефіри і канали
все спотворили в «шабаш волоцюг».
Вже брешуть, ніби США спровокували,
що беркутян обидили вандали,
що прямо жаль тренованих бандюг.
Що треба ще й подякувати бидлу
за християнську місію тяжку:
вони, мовляв, за те студентів били,
що другу не підставили щоку.
Вже і прем’єр зав’якав про закони
і спікер проповідує закон, –
не має права самооборони
ані студент, прибитий у погоні,
ні журналіст, оглушений кийком.
Вже й тут кришують кліпами амбалів
і ямбом славлять у своїх «стихах»
тих, що батяню мужньо захищали
і так безстрашно наганяли страх.
Проплачені заочні омбудсмени
чекають на прибутки з общака.
Все обкаляти, поки є зелені –
така тваринна місія совка.
