Нудним, осiннiм, мокрим днем,
Коли туман вповзає в душу,
В болото спогадiв пірнем,
Душевні рани розворушим.
Згадаєм день за днем життя,
Згадаєм все що наробили,
За що нас мучить каяття,
Що душу зранену вiдкрили.
Тепер робили б все не так,
Поводилися б значно краще,
Не гиркали б на всiх за так,
Трималися б достойно завше.
Добро робили б людям всiм,
До рiдних їздили б частiше,
Лихого не завдали б їм
I ставились до всiх милiше.
Згадай яким ти грубим був,
I як живе створiння мучив,
I як крiм себе всiх забув,
Це - як камiнням в себе влучив.
Себе простить не зможем ми,
А лікувати душу нiчим,
Не бути знову нам дiтьми
Щоб все пiдправить, так i скiнчим.
Нудним , осiннiм, мокрим днем,
Коли туман вповзе нам в душу,
В болото спогадiв пірнем,
Душевні рани розворушим.
13.07.97
