Кінцем серпневим все розмило
лиш біль пустого некричання
і якось вийшло зовсім криво
несправжні власні подолання...
Твій вік ковтає кожне слово
несказане забрав з собою
останні погляди, розмови,
на дні з живою гіркотою
Вростаєш фоном в сірі стіни
навколо звичні ходять люди
і ти не маєш в мене віри
зате фантом твій тут усюди.