Цей туман таємничий,
В собі щось ретельно ховає,
Ані слова із вуст, -
Мовчазний як німе хлопча,
Забиває, по звичці,
Самотність товсті свої сваї,
Як вперед я не рвусь,
Наздогнати не можу час.
Цей суцільний туман,
Як життя моє - з тиші зібганий,
З безіменних ще просторів,
Досі незвіданих звершень.
Дай-но відповідь там,
Де лишаєш по собі питання,
Де мугикаєш осторонь,
Наче знайомі ми вперше.
Та не бачу у щільнім тумані
Нічого поганого,
Бо густа пелена
Може променем стати за мить.
Він показує силу омани
Що робить нас п'яними,
Смак сумнівних принад,
Що слабких обертають в сновид.
Крізь туман таємничий,
Вперед простягаючи руки,
Відчуваю - десь тут
Моя істина, поруч стоїть,
І уже не мугиче
Майбутнє моє від розпуки:
Крізь століття зростуть
Мої сни, щоб з'явитись на світ.