«Страшне перо не в гусака».
Рубрика «Перця»
Ви думаєте, – суржиком нє вмєю?
Ого! Ще й как. Но не врублюсь ніяк.
Вы обойдіте ноне всю Рассею,
там і болвани говорят не так.
Язык – предмет сучасных суеверий.
Нас наущали многа вчітєлєй.
И вот вдолбили, што не Пушкин геній,
а охлократи всячіскіх мастей.
Але, якщо серйозно й дуже щиро,
то прихвосні заслужених совків
ще й досі морди лиць змивають мирром
з єлеєм більшовицьких матюків.
Та хто перелицює душу вражу?
Продовжуйте, мамзелі і мужі –
квадратики з чорнил для епатажу
і чорні натюрмордики душі.
Коли твоя Вітчизна в небезпеці,
а ти ховаєш голову в пісок –
іди... в кіно, скачи на дискотеці,
та рилом не брудни цих сторінок.
Якщо ж у тебе клепок не хватає,
студентів на майдані не суди.
Майбутнє їх покликало туди.
Коли ж у голові царя немає,
то ти собі радій, що хата скраю,
дивись ТВ. Не рипайся. Сиди.
Мовчи, що ненавидиш патріотів,
пильнуй з кремля собі поводиря...
Коли всі ЗА, а ти за гроші – ПРОТИ,
і все це цирк, то згинь під сказ, мара.
Вже краще бути циркачем на дроті,
ніж олухом небесного царя.