Згадується Орша-вузлова:
Потяг розвеселих дембелів
Повз перон повільно проплива,
Двері тамбурові одчинив -
Цокотять колеса по стиках,
Сніг,блискучі рейки,теплий дух -
Паротяг,націлений на рух,
Скорого відправлення чека...
В темряві сліпучі ліхтарі,
Залізничне радіо луна...-
Від усього того захмелів
Більше,ніж од вжитого вина!
І сьогодні бачу давнину -
Оршу,паротяги уночі,
Хоч за сорок років тисячи
Потягів тих сам перетягнув.
2008 у Кременчуці.
