Ти наче тінь чужої ролі,
Немов серпанку оксамит,
Мов сон, мережаний з магнолій,
Воскреслий долі ворожбит.
В життя моє ввійшов раптово,
Схололі руки відігрів.
Ти як отрута полинова
І разом з тим душі мотив.
В бузкових сплесках вишини,
В лазурі неба на світанку
Мої ти розфарбуєш сни,
Мене чекатимеш на ганку.
І враз прокинусь - спалах мрій,
Тепло розтануло в руках...
У хвилі променів густій
Слід багряніє на шляхах.
Слідами тими лину досі,
Криваві терни рани п'ють,
Та крики долі безголосі
Мене з дороги не зіб'ють.
Коритися всьому, що буде -
За течією мов плисти...
Буяє вітер білогрудий,
А я пишу тобі листи.
Тобі. Чи є ти де на світі?
Чи ти лише у снах живеш?
Де сонце сходить у зеніті,
Там є межа у сотнях меж.
Роки зітруть у порох камінь,
Могутні вежі упадуть,
А в небесах, в сапфірнім храмі,
Два серця свій осяють путь.