От і не думай. В них нема спасіння...
У тих думках великий сум
і біла паморозь осіння
холодний проганя по тілі струм.
І хто де був, і як тепер,
І як ще день, ще місяць, може навіть…
Минуле вмерло, ти в собі помер -
ніхто і спомину не справить.
А що, як більше?
Загребуть і без лопат!
Схоронять душу, міцно затолочать.
Твоя могилка з іншими у ряд,
а зверху напоказ слізьми помочать.
Та ти не думай, сил не трать дарма.
Не там й не тут оте твоє спасіння.
Бо добре там, де нас нема…
А тут лиш біль… А тут лиш сум
і біла паморозь осіння.
29.11.2013.
