«… суд усівся, і розгорнулися книги.»
(Даниїла 7:10)
Віршик від оптиміста:
Взимку – весна у місті;
Дні мої – повні змісту;
Ночі – тепла і снів;
Майже дорослі діти;
Виголений і ситий.
Гей би, чкурнути світом!
А, здається, приплив.
Оберти… ні, не скинув,
Серцем у небо лину,
Келих свій до краплини
Питиму, хай там що!
Скільки у чаші трунку?
Скільки ще поцілунків?
Треба підбить рахунки,
Доки триває шоу.
Совісті б – добрій справі!
Чуєте, дні лукаві?!
Книги давно на лаві –
Світові ж не до них.
Кожному б - віри подвиг,
Вільний відкрити подих,
Теплий відчути дотик,
Дружній почути сміх.
Прісний калач без солі,
Слово пусте без волі.
Краще тверезе «соло»,
Аніж хмільний мотив.
Стерпить читач на сайті:
Суд промовляє: «Встати!».
Правди не написати –
Гірше від німоти.
12.01.2014
дуже дивно - у тебе, зазвичай такого врівноваженого і мудрого, - і раптом таке запальне та енергійне на тему, де більшість авторів якраз "гальмувала" би у нерішучій розсудливості. Чудово!
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я тому не "гальмую", що пильно придивляюся до ознак часу. Треба більше говорити про суттєве, актуальне для кожного землянина. Це так, тільки одна зернинка з усього, що треба засіяти. Колись нерішучі, чисельністю 120 осіб, сиділи нерішучі, побоюючись переслідувачів за віру у Христа. Аж на них злинув Дух Святий. Не випадково, бо чекали і просили Його. Та пішли вчорашні нерішучі просто у натовп дивувати людей. І так здивували, аж ніхто не став хапати їх, а навпаки, Петро каже: "Ви Христа розіп'яли", а ті: "Що ж нам робити, мужі браття?". Отож, кажу, не час замовчувати. Час суду наблизився. Про це кричить і живе, і неживе. А я тільки прошепотів.
Правди не написати –
Гірше від німоти.Тож не німуймо, Ігоре, ніколи!!!
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
От я і не мовчу, але при цьому дещо хочу приховати, не виказуючи відверто особистого. Чому я і питав тебе: яке враження складаються? Чи добре сховав? А те, що відкрив, чи воно спонукає до якихось висновків? Не переймайся, якщо помилишся у моїй "хвілософії". На те і поезія, щоб у ній кожен бачив те, що бачить.