С. Есенин. "Сторона ль моя, сторонка" (Переклад на українську мову)
Краю мій, моя скорбота,
Мила серцю сторона.
Ліс суцільний і болото,
Згин ріки, дзвінка луна...
Десь церківка зачахає,
Заховавши в хмарах хрест.
І зозуля докучає,
Як і я, одна, мов перст.
По тобі, моїй сторонці,
Не один десяток літ
З сумки і ціпка на сонці
Богомольний ллється піт.
Пил й засмага в лиця в'їлись,
Виссала повіки даль.
В тіло зморене встромилась
Спаса смирного печаль.
Текст оригіналу:
Сторона ль моя, сторонка,
Горевая полоса.
Только лес, да посолонка,
Да заречная коса...
Чахнет старая церквушка,
В облака закинув крест.
И забольная кукушка
Не летит с печальных мест.
По тебе ль, моей сторонке,
В половодье каждый год
С подожочка и котомки
Богомольный льется пот.
Лица пыльны, загорелы,
Веки выглодала даль,
И впилась в худое тело
Спаса кроткого печаль.
