Більше нічого втрачати, брате
Спішать, спраглі до крові, хижі птахи
Може завтра вони заглянуть твоєї хати
Де солдатським чоботом затоптані дахи
І щедрий розсип автоматних набоїв
Але ж ти, мій брате, ще нічого не накоїв
Та ось уже сяє приціл на твоєму чолі
Коли погляд застилає чорний дим
Такий виразний слід на рідній землі
І той натовп рабів, здається чужим
Вони не повернулись до тебе... але я знаю
Скоро ти постукаєш у двері раю
Ось вже на небі не лишилось чорних хмар
Над головами воїнів, що без сумління і болю
Може своїми віршами тебе привітає Кобзар
Прославляючи незламну Українську волю
Там де зустрілись всі наші вічні герої
І знайшли пристанок потойбічного покою
Я дякую тобі за свободу, брате
За дороговказ і наново протоптану стежину
Що все ж була не з краю твоя хата
І прикро сусідам твоїм, що загинув
Той, кого не злякав диктаторський авторитет
Хто змінював майбутнє, рішуче ідучи вперед
