Йде Майдан, говорить Віче,
День, другий, до сотні йде,
Тут розмови чоловічі
Аж країна вся гуде.
Їх штурмують, їх тортують,
Мовчки, голосно стоять,
Як не кличуть - їх не чують,
На них владі наплювать.
Там в барлігу у Міжгір’ї
Неприступний бастіон,
В Раді зрадників свавілля-
Гайки вкручують в закон.
Майдан шумить і вимагає:
Скільки можна замерзать-
Поки банда заправляє
Щоб всіх в тюрми посаджать?
Від студентів – до майданців,
Правий сектор раптом став,
З мирних просіїв – повстанці,
Треба ж було так достать!
Орли всі - подиву подібні,
Щит в одній і в другій меч,
Звідки й хто? А клич побідний,
Сила й міць в розмаху плеч.
«Ні!» покірності й «Ні!» страху,
Натерпілись досить, вщерть:
Грудь в хрестах, а хоч – на плаху!
Всім нам «Воля або смерть!»
На Грушевській запалало,
Стінка в стінку тут зійшлись,
Одні каміннями кидали,
Стріляти інші почали.
Правий сектор, що за диво?
А Європа вже шумить:
Фани стали всі сміливо
Українців боронить.
Захід й Схід заговорили,
Північ й Південь – в один тон,
Всім нам очі вмить відкрили:
Це ж футбольний стадіон!
Вони гімни скрізь співали,
Часто «Беркут» їх лупив,
Країну, Героїв прославляли:
В них козацький дух міцнів!
Ця жертовність, міць, наснага
В юних душах і серцях,
Гідність, мужність і відвага:
Батьківщині кращий шлях.
З іскри полум’ям дихнуло,
Світ увесь на дибки став:
Влада свій народ почула,
Правий сектор, ти був прав!
26.12. 2014р., Київ
