С. Есенин. "Чую радуницу Божью…" (Переклад на українську мову)
Чую радовницю Божу -
Ні, не марно я живу,
Поклоняюсь придорожжю,
Припадаю на траву.
Поміж сосен і ялинок,
Між березових спокус,
Під вінком, в кільці хвоїнок
Мариться мені Ісус.
Кличе Він мене в діброви,
В царство, де немає сліз.
І горить в парчі бузковій
Хмарами укритий ліс.
Голубиний дух від Бога,
Мов полум'яний язик,
Захопив мою дорогу,
Приглушив слабкий мій крик.
Ллється жар в безодню зору,
Сон дитячий серце вкрив.
Я повірив в ранню пору
В Богородиці покрив.
Текст оригіналу:
Чую радуницу Божью —
Не напрасно я живу,
Поклоняюсь придорожью,
Припадаю на траву.
Между сосен, между елок,
Меж берез кудрявых бус,
Под венком, в кольце иголок,
Мне мерещится Исус.
Он зовет меня в дубровы,
Как во царствие небес,
И горит в парче лиловой
Облаками крытый лес.
Голубиный дух от Бога,
Словно огненный язык,
Завладел моей дорогой,
Заглушил мой слабый крик.
Льется пламя в бездну зренья,
В сердце радость детских снов.
Я поверил от рожденья
В Богородицын покров.
