С. Есенин. "Край ты мой заброшенный…" (Переклад на українську мову)
Краю занехаяний,
Краю мій, пустир.
Косовиця згаяна,
Ліс і монастир.
ХАтки перекошені,
І усіх-то п'ять.
Зорями орошені,
Їх дахи стоять.
У соломі тісняться
Виструги стропил.
Вітер сизу плісняву
Сонцем окропив.
В вікна б'ються ворони -
Від біди привіт.
Черемшиться в сторони
Білий снігоцвіт.
Мо', життя тривогою
Доля повилА.
Що понад дорогою
Шепче ковила?
Текст оригіналу:
Край ты мой заброшенный,
Край ты мой, пустырь.
Сенокос некошеный,
Лес да монастырь.
Избы забоченились,
А и всех-то пять.
Крыши их запенились
В заревую гать.
Под соломой-ризою
Выструги стропил,
Ветер плесень сизую
Солнцем окропил.
В окна бьют без промаха
Вороны крылом,
Как метель, черемуха
Машет рукавом.
Уж не сказ ли в прутнике
Жисть твоя и быль,
Что под вечер путнику
Нашептал ковыль?