Загорнув я минуле в пісок
І щоденно слізьми поливаю,
Може з`явиться хоч би листок,
Та, напевно, даремно чекаю.
Бо не бачив минуле тепер,
І сьогодніше буде минулим,
Не народиться той, хто вже вмер,
Ми себе тільки мріями дурим.
Нам минуле дорожче за все,
Бо у ньому були молодими,
Коли сили хвороба не ссе
І здавались всі дні золотими.
Так влаштовано в світі життя,
Кожен, хто народився, вмирає
І гниє наче купа сміття,
Порух думки навічно щезає.
Віддамо ж терміново знання
Молодим енергійним, завзятим,
Щоб по світу не йшли навмання
І згадали нас словом не клятим.
18.12.01
