Багатії товсті, їх діточки шалені!
Чи в вас людське залишилось хоч щось?
В кишені ллються гроші, як зерно зі жмені,
У серці ж і сумління не знайшлось?
Чи ви упевнені, що то не ваше діло?
Що кров тече не через той палац,
Який звели собі ви так цинічно, сміло,
Зробивши з кожного майдану плац?
Звисока, на Олімпі сидячи своєму,
Не бачите то бидло унизу,
Яке існує від богів, як ви, окремо!
Про що вони бубнять, куди повзуть?..
Що їм до вас, патриціїв, панів всесильних,
Яким мільйони силу додають?
Що вам до їх життів, неначе плям чорнильних?
Немає діла, як і слід, мабуть...
Відкрийте очі, поки пізно ще не стало,
Й, оглянувши свій пишний п’єдестал,
Побачите, що мертвих тіл під ним чимало,
А зверху – ненажерливий Баал.
Тож не дивуйтесь, коли прийдуть бідні люди,
Я вірю, що настане цей момент,
Щоб зруйнувати згнилі всі наскрізь споруди,
Й, нарешті, ідола розбити вщент.
ID:
478620
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 10.02.2014 20:50:24
© дата внесення змiн: 13.02.2014 20:19:22
автор: soulowner
Вкажіть причину вашої скарги
|
