Пробач, та я, мабу́ть, не долюбила…
Пробач, та я, мабуть, не долюблю́…
В мені розтала іскри тої сила,
Що слала пісню вітру-скрипалю.
Пробач, та я, мабуть, не залишу́сь,
Пробач, та я, мабуть, піти повинна.
Ти осушив до дна із серця муст*,
І опустошив всі мої судини.
Пробач, та доля, ма́буть, оступилась,
Пробач, що я тебе так підвела,
Та почуття купують не на виріст,
Плекають їх з душевного тепла.
Пробач, та час прощання грюка в двері,
Пробач мене за цей невдалий дубль…
Ти перезнімеш сотні нових серій,
І повернутись не захочеш навідру́б.
Пробач, та я піду, ввійти щоб вчасно
В нове прийдешнє, де тебе нема.
Багаття наше без любові згасло,
Надія наша догора німа.
Пробач за все, чого вже більш не буде,
Пробач й за те, що вже давно було.
Життя іде повз тінь блідих абсурдів,
І, мов бджола, лишає скрізь жало́.
* Муст або виноградне сусло — сік та тверді частині плодів, отримані пресуваням свіжого винограду.
ID:
479594
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 15.02.2014 09:27:55
© дата внесення змiн: 15.02.2014 09:27:55
автор: Юлія Кириленко
Вкажіть причину вашої скарги
|
