Він знов програв, нема йому пошани,
До болю складно все під себе пригорнуть.
Хоч скільки не бери - усе замало,
Та стрілки часу зупинитись не дають.
Натхненна пристрасть довгий корінь має
І зводить поглядів чимало нанівець…
Бува, здається, ніби всього вистачає,
Та, спокусившись, уривається терпець.
Жагу мети нічим не зупинити,
Це наукові факти, піддані усім.
Як звик до цього - так і будеш жити,
Збираючи усе корисне звідусіль.
Сьогодні він програв, а завтра переможе -
Не завжди чесністю заковується мідь…
Ось тільки нам, простим, ніхто не допоможе -
Поки надія є, то й будем якось жить…
(01.09.2008.№47)