Усе скінчилося навіки…
Життя пішло й не повернеться,
У грудях вже не буде серце
Так звично і бурхливо битись -
Хтось наказав йому спинитись,
Забрав без дозволу на те…
Тобі зі мною більш не бути…
Для тебе в світі все чуже,
І місце тут вже не твоє.
Усе в твоїй змінилось суті,
Шлях обірвався на розпутті,
До сонця хмари понесло…
Минули нишком дні щасливі -
Їх пам’ятати вічно буду,
Навряд чи те тепло забуду,
Що від душі так ніжно, щиро
Мені ти дарувати сміла,
Якого вже не повернуть…
Ось так все просто закінчилось…
Занадто складно, щоб збагнуть
Хто з нас який тримає путь.
Кому сьогодні дати милість?
Щоб завтра мати в собі сили
Аби чекати на свій час…
Помилуй, Боже, грішних нас…
...Пам'яті Г.Ю.Косарєвої...
(13.07.2007.№30)
дуже щиро 
