Кохання свого я не хочу втрачати,
Я буду єдиного в світі кохати.
Радіти за нього, з ним ранком вставати,
Він дав мені крила - я хочу літати,
Молитись за нього, ночами не спати,
І щастя родинне оберігати,
Життя лиш із ним своє хочу прожити,
Було, щоб на старість, про що говорити .
Пригладити чуб, посивілий на скронях,
Сховати сльозу свою в рідних долонях.
І просто мовчати, дивитись у вічі,
І в погляді сили черпать, мов з криниці.
Любити онуків, дітей зустрічати,
Якби ж, як і ми, вони вміли кохати.
Я дякую долі за кожну хвилину,
Любов в моїм серці без нього загине.
Автор: Зоя Журавка
