Коли вранці встане сонце,
Ти відкриєш своє віконце,
І опісля важкої ночі,
Ти зіткнеш і відкриєш очі.
Це був не сон,
Це справді був її стон.
Ти так плекав її,
І обіймав пристра́сним поцілунком,
Все благав її
Зали́шитись дарунком.
І ніч пройшла,вона пішла,
А ти залишився один.
Як споконвічного життя
Чекав ти безлічі годин.
