Прозоре денне світло погасає…
Закрався вечір… Як сльоза, тремтить ліхтар…
Із заходу так тяжко насуває
Громада грозових великих сірих хмар.
Під супровід розкотистого грому
Й миттєвих спалахів яскравих блискавиць
Пустунчик-вітер коливає крону,
Зів’яле листячко тріпоче й шелестить.
Рослинки просять плодотворну зливу,
Чекає спраглий ґрунт краплиночок дощу,
Завмерли раптом всі сади і ниви
В надії випити вологи досхочу.
Поривчасто зірвався вітер сильний,
Що із листочками у кронах пустував,
Піднявся вихором і всі хмарини
Багатообіцяльні швидко розігнав.
Дощу немає знов… Здається, мрії
За вітром з хмарами полинули у даль,
Зали́шивши розбурхані надії
І втраченого щастя непомірний жаль…
16.08.2010 р.
