самотній вечір (сумнівний друже),
ти випиваєш сумні години
і залишаєш відкриту дужку
мов недочитану гарну книгу.
ти знаєш стільки моїх історій,
що вистачає на три романи.
якщо ми й інколи не говорим,
то це мовчання близького плану.
ти помічав не моє кохання
і переконаність бачив часто,
коли свідомість ішла в заслання
і розривалось плетіння часу.
самотній вечір мої горгани
проходить повз і лишень сміється,
залиш цей сум, бо усім погано.
не тільки нам… все одно минеться.
минеться день і забудеш місяць,
роки, і в принципі, все, що маєш,
та в результаті себе не вивчиш,
бо тільки зло і добро вбачаєш
у сірій гамі складного спектру,
широкій річці людського духу.
ти знаєш ноти, самотній вечір?
зіграй мені до-мінор, мазурку.
P.S. не нудьгувати наодинці із собою - дуже корисна риса.
