Червоні маки знову на весні,
Буяють цвітом на моїй землі…
Чомусь, як і в далекі дні –
В них багряніє кров синів…
Невже судилось нашій Україні
Навіки вбратись в маків цвіт?
Бо виявився «брат» вампіром
Що їй бажає вкоротити вік...
Невже це маки наробили лиха,
Що розстелились в килими?
Та ні, - це «чобіт» окупанта
Не вгамувався ще з зими…
Не серед поля болем й жаром,
Не цвітом маків води пролились –
Це ворог біситься новим пожаром
Й захланні очі кров’ю налились…
Як у війну буремну для солдатів,
Чомусь настала доленька важка,
Бо знову тратить сина мати…
Що ворог нищить з-під тішка.
Червоні маки нагадали знову
Дідівську долю,кров що пролили
За Україну за її славу й волю,
Гинули в тюрмах, хоч війну пройшли.
Хтось нині ревно славить травень
В День Перемоги він вітає всіх,
Тільки для мене це, мабуть, не свято –
Не на фронтах фашистських дід поліг.
Ще в 50-тім у совєтських тюрмах
Садисти сталінські в тутрури затягли
Тих молодих «дідусів» з України,
Що не в полях, по серед маків полягли…
Та їхня кров, пролита там степами,
Кров українська, наче маків цвіт,
В землі й сусідській багряніє –
Нагадує про смерть на цілий світ.
Я нині хочу щоб не було крові
Щоб тільки маки знов багряно розцвіли,
Бог вберігав щоб нашу Україну,
А Небеса щоб волю й славу їй дали!
Іванна Осос 6 травня 2014
Росія завжди гнобила український народ. Колективізація, голодомор, сталінські репресії, авганська війна. Насправді 90% померлих на цій війні, українські юнаки. А скільки скалічених?. Росіяни в більшості служили там де безпечніше.
