|
(п’єса-пародія)
Дійові особи та виконавці:
Ваня – підступний зрадливець, лисіючий підприємець-початківець,трохи нижче середнього класу і зросту.
Сержант – високий, худий пожадливий міліціонер, хоча і тямовитий.
Євлампій – статечний, гладкий, але з біса розважливий піп-облудник.
Сан Санич – голодний очкарик, нещасний «бюджетник» з вимираючої касти інтелігентів розумової праці.
Поодинокі перехожі – заклопотані і забамбулені «пересічні» громадяни (артисти вимерлих театрів, масовка).
Декорації намагаються зобразити невелику площу міста, викладену бруківкою, обрамлену фасадами будинків, бузувірськи понівечених вивісками на кшталт: «Гарячі Хот-Доги», Маркет «Продукти», Міні-маркет «Свіжі продукти», Супер-мега-маркет секонд-хенда «Гламур», АППБ - «Фобос», ПП «Фотос», ДП «Плаза», СП «Ментор», Магазин «Кентавр», ТОВ «Інтим», ЗАТ «Екстрим», ВАТ «Аннус», СК «Фест», Фірма «Бест» і тому подібна нісенітниця.
---------------------
Перший акт
Туди-сюди снують Поодинокі перехожі, яких з кожною хвилиною стає все більше. Один з них зупиняється поряд з суфлерською будкою і повертається до глядачів зі зморшкою заклопотаності на переніссі. Це Ваня.
Ваня
Вже й ранок! Що його збрехать дружині,
чому я вдома знов не ночував!?
( Стурбовано чухає потилицю. Мимо проходить міліціонер у формі.)
Послухайте, товаришу сержанте!
Чи не могли б мені допомогти?
Сержант
Що трапилось? Розказуйте, давайте!
(В руках сержанта з’являється гумова ковінька-демократизатор.)
Та пам’ятайте лиш, все висловлене вами
я можу обернути проти вас!
Ваня (дещо розгублено)
Могли б мені ви довідку надати,
що, буцімто, сидів я в КеПеЗе
всю ніч минулу, а може і майбутню?
Сержант (насторожено)
А це для чого вам?
Ваня (щиро)
Дружині покажу!
Сержант (поступово в’їжджаючи в тему)
Так, розумію! Ви були в коханки
й затрималися в неї на всю ніч!
Ваня (захоплено)
Все вірно! Там такі розкішні форми!
Про все на світі з нею я забув…
Сержант (суворіючи)
Хай так! Вас розумію, як мужчина.
Але я теж у формі! Міліцейській! При погонах!
Збрехать для мене – це утратить честь!
Ваня (демагогічно)
Всі брешуть, бо брехня велика сила –
політ фантазії і думки розвива’!
А щоби ви не сумнівались більше,
за допомогу я сто баксів заплачу!
Сержант (зацікавлено)
Допомогти людині завжди радий.
Тим більш, якщо й подякують за це!
Кажіть мені, що треба написати.
Я напишу – зі штампом маю бланк.
(Сержант пише довідку, отримує сто доларів, не забувши помацати президента Бенджаміна Франкліна за піджак)
----------------
Другий акт
Сержант (натхненно-піднесено звертається до залу)
Як бачу гроші я, то збуджуюся дуже.
В них сила і краса, повага і любов.
Це та пружина, що все кругом заводить!
(та враз похмурніючи)
Та чи засну спокійно я тепер?
Чи совість в мені чистою зосталась,
і чи мундир свій міліцейський не сплямив?
(Мимо проходить священик, який щойно перебіг дорогу в недозволеному місці, підібравши руками поли парадної ряси.)
Спитаю у святого чоловіка –
по роду служби щось про совість має знать.
(направився до священика)
Панотче! На хвилинку можна вас?
Євлампій (розгублено, ніяковіючи)
Пробачте, мабуть, мене біс попутав –
дорогу перебіг… В чім щиро каюсь!
Сержант (шанобливо, як до духовного наставника)
Та Бог з ним, отче, я ж не із ДАІ!
Що Вас зустрів, я дуже радий –
хотів просить духовної поради.
Євлампій (підбадьорився, випнув живіт)
Я пастир душ не тільки в церкві,
тож істинність путі хоч де вкажу!
Сержант (з печаттю глибокої задуми на обличчі)
Слабкий наш розум і не все він знати може.
Чогось не знаєш – тоді сумніви беруть.
Звернувсь по допомогу перехожий,
щоб ближнього поміг я обмануть…
Євлампій (напутливо, як на проповіді)
Обман буває різним: для наживи,
чи товариський розіграш, як жарт,
чи як військова тактика, чи хитрість,
чи лікувальна лікарська брехня.
Сержант (з відчуттям виконаного обов’язку)
Моя брехня, мабуть, була святою –
сімейний спокій допоможе зберегти.
Тепер я задоволений собою,
і з чистим серцем можу далі йти.
(Іде)
--------------------
Третій акт
Євлампій (погладжує черево в сумніві)
Чи все, що треба я сказав міліціянту?
Чи я не лицемірив, як усі?
Свої думки у мене теж бувають.
Гадаю, що брехня – то є брехня,
і як би різно форми не мінялись,
єдиним залишається в них зміст.
(В цей момент на Євлампія налітає випадковий перехожий - Сан Санич. Він вибачається, поклавши руку на серце.)
Сан Санич
Пробачте, батюшка, що вас я не помітив!
Євлампій (ображено)
Комплекція моя помітна всім завжди!
Сан Санич (виправдовуючись)
То просто я задумавсь про велике,
бо тільки у своїх думкАх я щось.
Тому, на мить від суєти звільнився.
Євлампій (всепрощаючи)
Тож ці думки у вашій голові
ще більші ніж моя фігура.
Сан Санич ( в задумі)
Що все на світі плинне мислив я,
постійною лишається лиш дурість.
Євлампій (зовсім примирливо)
Я майже про те сАме міркував.
Одна нас думка мов магнітом притягла.
Голів собі ледь не порозбивали.
Сан Санич (дружньо)
Таке буває – відкриття приходять
у декілька голів водно́час.
Євлампій (інтригуючи)
Насправді, в чому істина всі знають.
Сан Санич (з гіркотою)
Кому потрібна істина, якщо
прямої вигоди нема від неї.
Євлампій (повчально)
Живем, допоки істина в Житті.
Це означає – істина в Любові.
Сан Санич (з притлумленою образою)
Кого любить! Душа вся в шрамах!
Та ще й зарплата в мене – ну, така маленька.
(Сам собі)
Живем допоки їжа в животі.
Євлампій (напучуючи)
Любити треба все кругом і всіх,
і слухати таких як я – розумних.
Сан Санич (відчайдушно)
Я слухати готовий будь-кого.
хто скаже де я зміг би заробити.
Євлампій (щедро)
Чи не хотіли б стати на стезю
служіння Господу і праведної віри.
Сан Санич (комплексуючи)
Релігія – хвороби різновид,
а на хворобах заробляти аморально.
Євлампій (поблажливо)
Хто сумнівається у існування Бога –
вважай, що в нього майже вже повірив.
Сан Санич (розпачливо)
Говорим наче ми на різних мовах.
Хотів я висловити те, що наболіло.
Євлампій (впевнено)
Тому потрібно знать що говорити.
У серце має влучить слово – Логос.
Сан Санич (дратуючись)
Найрозумніше, сказане розлого,
злякає, або викличе нудоту.
Євлампій (поблажливо)
Так, справді, дурість балакуча
багато гірше мовчазної глупоти.
(Подають один одному руку, прощаючись)
Сан Санич
Приємно було з вами спілкуватись.
Євлампій
Мені із вами також навзаєм.
(Розходяться в різні сторони)
---------------------
Четвертий акт
(Пройшовши декілька кроків Сан Санич зустрічає і радо вітає старого знайомого Ваню.)
Сан Санич
Вітаю! Щось давно тебе не бачив!
Ваня (привітно)
І не кажи! Кручуся все – діла́!
Сан Санич (по-дружньому)
Ти все зростаєш, кажуть, збільшилися статки.
А от духовно ти величнішим стаєш?
Ваня (по-братерськи)
Душевна велич вже нікому не потрібна.
А справжня велич – влада над людьми!
Сан Санич (без заздрості)
Над ким же ти тепер володарюєш?
Ваня (без пихи)
На фірмі в мене гурт красунь-жінок.
Я як бджола, що в квітнику літає.
Сан Санич (заздрістно)
Опилюєш усі ті квіточки?
Ваня (пихато)
Так, не без того. От якраз сьогодні
в розкішної троянди ночував.
А для дружини у міліціянта
виправдувальну довідку узяв.
Сан Санич (філософськи)
І втрата іноді, що-небудь нам дає.
А іноді набуте лише шкодить.
Ваня (житейськи)
Я міру знаю. В цьому моя мудрість!
До речі, друже, зміг би ти мене
порятувати в справі цій квітковій?
Сан Санич (дивуючись)
У тебе все складається і так.
Чим я, невдаха, порятую бізнесмена.
Ваня (роз’яснюючи)
Скажу дружині ніби в тебе гостював,
бо довідка з «мусарні» – це вже зовсім.
Сан Санич (притлумлюючи комплекси порядності-чесності)
Що ж, друже, виручу тебе.
Хай буде це бджолина солідарність.
Ваня (радісно)
То з мене могорич - коньяк «Наполеон»!
Завіса
--------
20.04.2004
ID:
503080
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 03.06.2014 23:52:55
© дата внесення змiн: 04.06.2014 00:06:50
автор: Віктор Ох
Вкажіть причину вашої скарги
|
Приємно, що Вам сподобалось! 
А чи це,часом, не автобіографічне? 
